В історії Павлограда ще досить багато білих плям. Якщо деякі версії підтвердяться, цілком можливо вони стануть справжньою сенсацією. Одна з таких плям пов'язана з підземеллями Павлограда.
Різна уривчаста інформація свідчить про наявність у центральній частині міста Павлограда підземних споруд і переходів, проритих у дореволюційні часи. Одні джерела стверджують, що це лише підвали з галереями, які з'єднували між собою будинки багатих міських купців і торговців, магазини і склади, розташовані поруч із ними. Інші стверджують, що підземні переходи були значно довшими і з'єднували не лише будинки і підвали у складах і магазинах. Один із таких підземних переходів вів від церкви Голубицького до млина Балабана, на місці якого пізніше було побудовано кінотеатр "Мир".
Вхід до підземної галереї засипали двома самоскидами. Є очевидці-сучасники, які підтверджують розповіді й чутки. Під час розбирання старого будинку на перехресті вулиць Полтавської й Озерної (на цьому місці знаходиться п'ятиповерховий будинок) виявили підвал. Стіни і стеля його були викладені цеглою. Поруч ківш екскаватора викопав невеликих розмірів галерею, також викладену цеглою. До половини вона була заповнена ґрунтом, прибравши який можна було пройти галереєю на повний зріст. Можливо, що це була стара запущена водозливна система. Старожили стверджували, що у колишні часи в дощову погоду місто не було таким брудним – вода стікала по цих галереях.
Скарб срібних монет – з підземелля? Десять років тому на Павлоградському телебаченні вийшло кілька передач, підготовлених тележурналістом Олександром Кузьміним та телеоператором Романом Нікіфоровим. Вони досліджували деякі підземні галереї, побудовані у дореволюційні часи в Павлограді. Зокрема, підземні ходи під комплексом будинків купця Конжукова. Цей громадянин побудував багато торгових будинків і з’єднав їх між собою ходами підземного повідомлення, які закінчуються великими підвалами. Журналіст досліджував склади колишнього управління торгівлі на вулиці Шевченка, у ті роки – Поліційної. Підвальне приміщення добре збереглося і має в довжину 60-70 метрів. У ньому виявлено чотири закладених цеглою входи. Після того, як розібрали кладку, дослідник виявив, що три входи засипано ґрунтом до самої стелі. Тобто, рухатися по них можна тільки після видалення ґрунту. Четверта галерея виявилася вільною. Довжина її становила близько 15 метрів. У стелі був отвір для провітрювання, також забитий ґрунтом. Підлога була глиняною. У приміщенні були розкидані обручі від бочок. Можливо, саме від тих бочок, у яких купець Конжуков зберігав фарбу, цвяхи, крейду та інше добро. В одній із ніш біля входу в підвал, при простукуванні стіни, дослідник виявив порожнечу. Він розібрав у цьому місці цеглу і знайшов там залишки залізного ящика, кілька монет царського карбування (п’яти- і трьохкопійчані монети) і дно пляшки довоєнного виробництва.
Є старі підвали і під приміщенням теперішньої швацької фабрики, під будинком її адміністрації (раніше там був ресторан) і під магазином "КАПІ" на вулиці Шевченка (раніше магазин "Маловик"). Дослідження там поки що не проводилися. Встановлено, що був підземний перехід у підвалі старої аптеки (нині магазин "Лідер") проходив під церквою і виходив до будинку, в якому нині знаходиться рентгенлабораторія.
Тележурналіст також побував у галереї під будинком у провулку Молодіжному. У ньому тепер розташовується опорний навчальний пункт, а до революції цей будинок також належав купцю Конжукову. У галереї дослідник виявив вісім невеликих поглиблень – ніш глибиною до півметра. Спроба розібрати цеглу в напрямку колишнього храму на Соборній площі успіхом не увінчалася, все було засипано ґрунтом. У 70-ті роки 20 століття у цьому районі проводили ремонт шляхів і копали дуже глибоко. Продовження галереї було засипано. Про існування підземного ходу підтверджує і той факт, що під час дорожніх робіт у цьому місці було знайдено скарб срібних монет, які відразу розтягли всюдисущі дітлахи.
Журналіст оглянув підвали ще кількох стародавніх будинків. Підвали ЗАГСу являли собою досить гнітюче видовище: сильна вологість, вода. Схоже, папки, що знаходилися там в архіві з написом "Зберігати вічно", цього терміну не витримають. Колись у цій будівлі розташовувалися кращі в місті взуттєві майстерні. До нашого міста приїжджали вчитися майстерності взуттєвики з Одеси і Петербурга. У центрі міста у соборному колодязі, який нині засипано і заасфальтовано, лежать сотні церковних книжок. Про це свідчать очевидці. У день вибуху собору вони власноручно скидали туди всі церковні реліквії. А що зберігається в підземному ході, який з’єднував два храми, залишається лише здогадуватися.
Свого часу існувала схема підземних споруд Павлограда. Історики могли б знайти чи відновити цей неоцінений документ, організувати пошуки. І хто знає, скільки безцінних історичних скарбів міститься в засипаних і покинутих підземних ходах Павлограда...
Від Автора.
Ця стаття була написана у 2004 році у книзі міста до 220-річчя Павлограда. Від себе, як співавтора підземних досліджень можу додати, що с кожним роком ці розповіді все більше забуваються та стають легендою. Історію в нашому місті нікому берегти. Міський музей занедбав. Сучасна історія не зберігається. Безжалісно руйнуються найгарніші будинки в центрі міста і будуються сучасні торгові центри, ніяк не замислючись над тим, що місту потрібні дренажні системи й зелені насадження. Саме такою дренажною системою і були підземні ходи міста. Під час великих повеней, що бувають раз у 20 років, підземелля були водовідводом і рятували місто від руйнування.
Ось що сталося з будинком "Маловика" у 2005 році. Він був принесений в жертву разом з рестораном і дитячим садочком (діти вже не наше майбутнє) заради величезного торгового центру. Аби над ним попрацювали хоча б трохи фахівці-архітектори, то можливо він би став новою прикрасою міста – а так стандартна хрущовська коробка, ще й хлипка дешева конструкція.
